головництво

головництво
-а, с.
1) У Давній Русі – грошовий викуп, що його сплачує убивця (головник) родичам вбитого.
2) діал. Кримінальний злочин; кримінальщина.

Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.

Поможем решить контрольную работу

Смотреть что такое "головництво" в других словарях:

  • головництво — іменник середнього роду діал …   Орфографічний словник української мови


Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»