- головництво
- -а, с.1) У Давній Русі – грошовий викуп, що його сплачує убивця (головник) родичам вбитого.2) діал. Кримінальний злочин; кримінальщина.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
головництво
Смотреть что такое "головництво" в других словарях:
головництво — іменник середнього роду діал … Орфографічний словник української мови
